Генрих МХИТАРЯН: «Шахтер – это одна семья»

- Знаєте, саме 22-й гол був найскладніший для мене. Напевне, тому в багатьох епізодах чинив надто поквапливо, - почав спілкування з журналістом «УФ» бомбардир.

- Адріано віддав вам практично ідеальну передачу…
- Такі моменти демонструють рівень футболіста. Він побачив, що я перебуваю у вигіднішій позиції, тож перепасував на мене.

- А ще з боку здалося, що Даріо Срна і Фернандіньо шукали передачами саме вас.
- Мабуть, адже всі хочуть, щоб я побив рекорд результативності. І спасибі партнерам, що допомогли забити цей м'яч. Знаю, що повторив рекорд Сергія Реброва та Максима Шацьких за сезон.

- Залишилося самому підняти планку.
- По-перше, психологічно стало легше. Хочемо виграти останні шість матчів у чемпіонаті, а тому все може бути.

- І все-таки, чим пояснюєте, що саме нинішнього сезону у вас такий сплеск результативності?
- Це залежить од того, що команда грає в атакувальний футбол і мені доводиться більше вибирати позицію за спиною захисників, ближче до атаки. Виходить ефективно відкриватися, отримувати від партнерів передачі й завершувати атаки.

- Чи згодні з твердженням, що у завершальній фазі ви стали холоднокровніші, ніж два-три роки тому?
- Певне, що так. Раніше, бувало, з п'яти моментів міг реалізувати один. Але з віком приходить досвід. Й те, що мені вже 24 роки, теж позитивно впливає на результативність. Адже у футболі став розуміти більше речей, ніж раніше.

- Чутки, коли вас сватають у різні європейські клуби, не відволікають?
- Ні, всі мої думки - про «Шахтар», я сконцентрований на досягненні командою поставлених цілей.

- Найкращий бомбардир за всю історію «Шахтаря» - Віталій Старухін, який забив 1979 року в чемпіонаті СРСР 26 м'ячів. Що знаєте про легендарного футболіста?
- Звичайно ж, знаю про цей рекорд Старухіна. Але, на жаль, його гру, зважаючи на свій вік, не бачив. Якщо буде шанс, з великим задоволенням подивлюся на відео.

- У вас є ще шість матчів, аби побити рекорд Старухіна…
- Спробую…

- Чому «Шахтар» у матчі з «Зорею», як кажуть, довго запрягав? Хотіли обіграти суперника винятково на класі, витративши сил стільки, скільки потрібно?
- Можливо, після гри з «Динамо» команда не відновилася психологічно. Адже в Києві перемога далася непросто. І в грі з луганцями бажання було, але в завершенні атак нічого не виходило. Найголовніше, що в підсумку все одно забили тричі.

- Нині триває омолодження колективу…
- Звичайно, треба всім хлопцям допомогти, бо ж «Шахтар» - це одна родина, й тих, хто приходить у нашу команду, підтримуємо. Як на тренуваннях, так і в іграх, і в повсякденному житті. Гравець прийшов, аби допомогти «Шахтареві», тому, в свою чергу, допомагаємо йому. Чим швидше футболіст почуватиметься своїм, тим більше принесе це користі колективу.

- Хто не з «Шахтаря» вас першим привітав із повторенням рекорду результативності?
- Я ще не вмикав телефон (сміється)…

Дмитро ДОЙНІКОВ, «Український футбол»