Ігор ЧЕРЕДІНОВ: У Костевич усе по максимуму

"Мабуть, тільки Ігор Чередінов може за півгодини "вполювати" три медалі, - налагоджуючи стрілкові системи, розповідає головний секретар чемпіонату України з кульової стрільби, найстарший в Україні суддя міжнародної категорії Віталій Богіно. - "Пістолетниці" та "гвинтівочниці" змагались у різних кінцях стрілкового корпусу, і він що п'ять хвилин бігав з одного тиру до іншого, вболівати та підтримувати своїх учениць. Вони і відібрали у суперниць найпочесніші нагороди. У стрільбі з пістолета його вихованка - перлинка української стрільби Олена Костевич перемогла його дружину Світлану Чередінову. А у змаганнях серед дівчат, які стріляють з гвинтівок, не було рівної ще одній його учениці Олені Давидовій. То ж коли розмовлятимете з Чередіновим, обов'язково запитайте, як йому це вдається". З цього й почалась наша розмова із заслуженим тренером України, старшим тренером національної збірної України зі стрільби з пістолета серед жінок Ігорем Чередіновим.

- Таке вдале "полювання" буває далеко не щодня (Запально сміється - Авт.). Зазвичай обмежуємося скромнішим. Але навіть коли привозимо медалі із чемпіонатів світу чи Олімпійських ігор, більшість людей чомусь переконана, що ці нагороди здобуваються протягом кількох годин. Насправді для цього потрібно багато років. Яскравим прикладом є Олена Костевич. Вона - одна із наймолодших стрільчинь світової еліти, більшість її суперниць за віком та спортивним стажем їй у матері годиться. Однак для її великих перемог знадобилось багато часу. Цього року у неї ювілей - 10 років, як вона прийшла в тир. Вірніше, її привела мама, їй тоді було одинадцять. У такому ніжному віці, гадаю, рано брати пістолет до рук. Однак я не міг прогнати її. Вирішив спробувати. Що вийшло, знають усі.

- Ви помітили у неї чемпіонські риси?
- Ой, ні! Якщо би так відразу можна було розгледіти задатки чемпіона, то у тренерів було би вдвічі менше роботи. Тривалий час потрібно спостерігати за спортсменом, щоб зробити хоч якісь висновки. Та часто так буває, що перемагають не ті, у кого є кращі здібності. Дивишся: талановита дитина, не за віком врівноважена. Тільки бери і працюй, вчися бути найкращим. А вчитися вона якраз і не хоче. Інша ж, не відрізняючись нічим особливим, годинами відпрацьовує постріли, не скаржачись на важку долю. А потім стає чемпіонкою. Усе закономірно.

- А що, Олену Костевич також розглядали як неперспективну, принаймні позбавлену природного таланту до стрільби?
- Аж ніяк ні. Олена пройшла через усі необхідні етапи, перемагаючи крок за кроком на усіх проміжних стартах - від юніорської першості України та Європи до чемпіонату світу та Олімпійських ігор. Хоча, якщо б не титанічна праця, вона не стала би тією Костевич, яку сьогодні ви знаєте. Вона годинами може не випускати зброю з рук. Часто доводиться її виганяти з тиру, щоб не перевтомилась. Вона завжди слухалась, навіть упівсили не тренувалась. Усе по максимуму. Навіть, коли стала олімпійською чемпіонкою, зірочки в очах не замерехтіли.

- Ну а коли уже є всі можливі титули, то чого ще можна прагнути?
- Як чого? Стати олімпійською чемпіонкою ще раз. А потім іще. До того ж, вона ще жодного разу не сходила на першу сходинку подіуму чемпіонату Європи. Зовсім трішки не вистачило - була другою. Взагалі проблем із мотивацією у неї я не помітив. Вона - завжди боєць.

Після того, як Олена стала олімпійською чемпіонкою, до мене стало приходити багато дітей, які вимагали одного: "Ми хочемо бути такими, як Олена Костевич". Так що у Чернігові стрільба - популярний вид спорту. Звичайно, не усі ці діти надовго затримуються у тирі. Значний відсоток відсіюється. Але це нормально. Ті, кому внутрішньо не підходить цей вид спорту, зазвичай швидко залишають секцію. Я зі свого боку намагаюся урізноманітнити тренування. Але все одно серйозно займатися стрільбою можуть лише дуже спокійні та врівноважені люди.

Особливої поваги, на мою думку, заслуговують "гвинтівочниці". Хоча би тому, що окрім тривалої роботи, яка, до речі, технічно складніша, ніж праця стрільців з пістолету, ці тендітні дівчата щоразу носять за собою багатокілограмову амуніцію (Щиро посміхається - Авт.).

Розмовляла Олена САДОВНИК, Газета Поступ