Василь ІВАНЧУК: «Таке може статись з будь-ким»

Після тривалих мандрів світами - від Сибіру до Бразилії - гросмейстер нарешті повернувся до України. Своїми враженнями від боротьби за шахівницями він поділився з кореспондентом.

- Василю Михайловичу, чи можна сказати, що ви втратили перемогу на турнірі?
- Боротьба точилася до останнього дня. Не можна сказати, що я десь розслабився. Ні. Просто так сталося. Ви ж бачили, що долю першого місця ми з Магнусом Карлсеном вирішували у бліці, а це завжди цікаво. На жаль, переможцем дуелі вийшов не я. Але ще будуть старти і не одна нагода реабілітуватися.

- Чи справді через історію з пограбуванням ви могли не взяти участь у другому етапі? Інцидент у Більбао вибив вас зі змагального режиму?
- Не варто загострювати на цьому увагу - таке може статися з будь-ким і будь-де. На щастя, ми залишилися живі та здорові, а грабіжники не забрали нічого цінного. Можна шукати безліч причин, чому пограбували саме нас, але я бачу лише одну, справжню: то були випадкові люди. Вони забрали усе, що вважали цінним, - кілька наших сумок.
Насправді ж зі справді цінного в тих сумках були лише мої старі добрі шахи, якими я грав дуже давно. Але якщо уже так сталося - нехай. Можливо, вони стануть комусь у пригоді і допоможуть опанувати шахову грамоту.

- Як ви сприйняли пропозицію Накамури перенести вашу партію першого туру другого етапу?
- Накамура тут ні до чого. Це організатори запитали мене, чи є потреба, на тлі тих подій, перенести нашу партію. Я відповів, що не бачу в цьому сенсу. Відтак організаторам не було чого звертатися до Накамури.

- Чи задоволені ви другим місцем?
- Хотілося першого, але своєю грою і результатом я задоволений.

- Чи важко фізично витримати такий тривалий турнір, тим більше, на двох континентах?
- Я б не сказав, що дуже важко. Ми ж мали перерву між першим і другим етапом, тож був час відпочити і відновити сили. Були дуже цікаві партії та й взагалі - такий контраст! Два важливі старти в абсолютно різних куточках світу.
А те, що мій графік останнім часом був напружений, це правда. Зі стартом Кубка світу в Ханти-Мансійську я лише раз був удома - на день заїхав. І знову на турніри. Слава Богу, тепер матиму якийсь час для того, щоб побути на батьківщині. Я вже скучив за Україною.

- Представникам активних видів спорту, коли вони приїжджають на інший континент, потрібен певний час на акліматизацію. Гросмейстерам теж важко пристосуватися до нового часового поясу?
- Це все індивідуально і за лежить від особливостей організму. Комусь треба більше часу, комусь менше, аби призвичаїтись. Загалом, якщо порівнювати з видами спорту, де потрібні фізичні затрати, ми адаптовуємось швидше.

Максим КАЧУРІВСЬКИЙ, Галичина спротивна