Мартин БОГАТИНОВ: «Мой дед тоже был вратарем»

Новачок «Карпат» Мартін Богатінов на зборах в Туреччині пережив не надто приємний, але водночас і майже кумедний момент у своїй воротарській кар'єрі. У спарингу з данським «Сількеборгом» він пропустив гол після передачі назад свого захисника.

- Тарас Петрівський відпасував мені м'яч назад. Поки він летів, я почав оцінювати ситуацію на полі, щоб вибрати, кому зробити передачу вперед. І десь на мить втратив контроль над м'ячем. А газон був слизький і, головне, не рівний. От і вийшло, поки я роздумував, м'яч прослизнув у мене під підошвою. Коли я опам'ятався, було вже пізно - рвонув за ним, але він таки пересік лінію.

- Що ти відчув у той момент?

- Катастрофа! Нічого подібного зі мною ніколи не траплялося - ні на тренуваннях, ні в іграх. Навіть в дитячому та юнацькому футболі, відколи стою у воротах. Я взагалі такого на очі ще не бачив.

- Якою була реакція партнерів і тренерів?

- У грі всі мою помилку сприйняли дуже спокійно. «Давай, давай, граємо далі» - говорили мені партнери. А от після гри наді мною добряче покепкували. Але все це було жартома, по-доброму. Це буде для мене дуже хорошим уроком на майбутнє. Добре, що це був товариський спаринг. До того ж його ми таки виграли, за що я дуже вдячний партнерам.

- Ти вже відчуваєш себе повноцінним гравцем «Карпат»?

- Так, в команді мене прийняли дуже добре. Практично з першого дня почуваюся цілком комфортно. Мікроклімат у нас хороший.

- На якому зборі тобі сподобалося більше - в Іспанії чи в Туреччині?

- Якщо говорити про умови, то вони були хорошими на обох зборах. Щоправда, в Іспанії поля більш високої якості. А от навантаження важчі були у Туреччині. Але це добре, завдяки їм я вже набрав необхідні кондиції.

- До такого висновку ти прийшов після гри з московським «Динамо»?

- Не тільки. Я відчуваю, що вже набрав непогану форму. Але зрозуміло, що потенціал для прогресу у грі в мене ще є. Якщо ж повернутися до гри з «Динамо», то на мою думку, це був хороший футбол у виконанні обох команд. Суперник зіграв добре, роботи було чимало і я радий, що нам вдалося залишити свої ворота «сухими». Але в цьому у першу чергу заслуга нашої задньої лінії. Ну й, можливо, десь трохи і моя (посміхається - Авт.).

- Хто з динамівців створив тобі найбільше проблем?

- Воронін . Дуже класний гравець, одразу видно, що справжній майстер. Особливо мені сподобалося, як він працює з м'ячем і як мислить на полі. Всі ходи прораховує миттєво. Наприклад, на початку гри тільки-но отримав м'яч, як тут же пробив, бо побачив, що я трохи вийшов з воріт.

- У цій грі динамівці частенько били здалеку. А яких ударів більше боїться воротар Богатінов - з близької відстані чи з-за меж карного майданчика?

- Я взагалі нічого не боюся. Впевнений, що будь-який удар можна відбити.

- Цікаво, коли це майже філософське переконання у тебе з'явилося?

- Воротарем я хотів стати з дитинства. Мені завжди подобалося захищати ворота, ловити м'яча, зводити нанівець зусилля гравців команди суперника і бачити розчарування на їхніх обличчях. Я отримую справжнє задоволення, коли беру гору у дуелі з нападником. Тому коли в 10 років я прийшов записуватися у футбольну секцію, то одразу сказав тренеру, що хочу бути лише воротарем. А інші хлопці хотіли грати в полі, а особливо багато з них мріяли діяти в нападі.

- Виходить, що ти відрізняєшся від інших. Адже багато воротарів починали грати у футбол в полі і лише згодом займали місце у рамці...

- Можливо, далися взнаки і гени. Адже мій дід також був воротарем. Він грав у команді «Рудар», яка брала участь у чемпіонаті колишньої Югославії. Але дід мені ніколи не говорив, щоб я був воротарем. Справа в тому, що ми з ним жили в різних містах, тому бачилися не так часто. А коли він помер, мені було лише 12 років...

- Що для тебе означає грати за збірну своєї країни?

- Це дуже велика честь, але й чимала відповідальність. Адже ти, звісно, разом з партнерами по збірній, можеш зробити щасливою значну частину населення своєї країни. Втім, як я вже казав, я нічого не боюся, в тому числі і відповідальності. При цьому я розумію, що без помилок, тобто пропущених голів, не обійдеться. Але головне, докласти всіх зусиль, щоб зробити свою роботу якомога краще.

- Коли, на твою думку, збірна Македонії здобуде право зіграти у фінальному турнірі чемпіонату світу або Європи?

- Колись це обов'язково станеться. Але коли, прогнозувати я не беруся.

- Що ж заважає це зробити зараз або в найближчому майбутньому - не вистачає кваліфікованих гравців відповідного рівня?

- Я б не сказав, що Македонія має мало хороших футболістів. Не так давно, якщо пам'ятаєте, ми зіграли 2:2 з Англією на її полі. Та й у відборі до Євро-2012 ніби то показуємо непогану гру. Але чогось бракує. Наприклад, вдома програли Росії 0:1. Хоча по грі, якщо хтось і мав виграти, то аж ніяк не росіяни. А гостьова зустріч зі Словаччиною? Ми краще дивилися весь матч, але пропустили єдиний гол у грі на останній хвилині. Можливо, нам бракує везіння?..

- Коли б у тебе з'явилася можливість грати за топ-збірну, ти б погодився?

- Ніколи! Македонія - це не просто країна, в якій я народився. Македонія - у моєму серці на все життя… І за жодних умов, а тим паче ні за які гроші я її не проміняю на збірну будь-якої іншої країни. Гроші на життя я зароблю в клубі, а грати за свою збірну - це, як я вже говорив, велика честь і фінансова сторона тут не має жодного значення.

- У неділю на «Карпати» чекає перший весняний матч чемпіонату і грати доведеться в умовах зими...

- Так, я знаю, що «Арсенал» є не тільки сильним суперником, а й нашим прямим конкурентом за місце у першій п'ятірці. Але ми будемо налаштовуватися на виграш у кожній грі, незалежно ні від сили суперника, ні від місця проведення гри. Ну а те, що гра відбудеться в холодну погоду, мене не страшить. Трохи незвично буде грати на снігу. Наразі я грав за подібних умов один чи два рази. Та й то це був не сніг, а швидше болото з мокрим снігом. Втім, погодні умови для мене значення не мають.

Інформаційний центр ФК «Карпати»