ВОЛОБУЄВ: «Хотілося б попрацювати в нормальних умовах»

Алчевська «Сталь» знову перебуває у напруженому очікуванні, а її головний тренер Анатолій Іванович Волобуєв тим часом поділився з «Українським футболом» своїми думками з приводу осінньої частини змагань.

Любов до команди - ось міра мого терпіння!

- Анатолію Івановичу, майже кожен сезон ваша команда розпочинає з того, що її залишають провідні футболісти, а грошей на фінансування виділяють дедалі менше. Що є для вас мотивом працювати в цій команді?
-Мотив один - це моя рідна команда і моє рідне місто. Свого часу я брав безпосередню участь у створенні колективу, довів його із першості міста до вищої ліги. Ось ті чинники, що впливають на рівень мого терпіння.

- Але ж відсутність грошей спричиняє відсутність високих завдань. Чи не втрачаєте інтересу до роботи за таких умов?
- Інтересу я, звісно, не втрачаю, але частенько задумуюсь над цим питанням. Важко сказати, скільки мені ще залишилося тренувати, а тому хотілося б попрацювати в нормальних умовах у команді, яка б ставила перед собою серйозні турнірні завдання.

-Після завершення сезону зустрічалися із керівництвом клубу?
- Та ми щодня зустрічаємося! У телефонному режимі. Говорять, що все буде нормально, й ми терпимо й віримо, але хотілося б, звісно, якоїсь конкретики. Передовсім треба з гравцями розрахуватися.

-А план підготовки у вас уже є?
- У мене то він є, але все ж залежить від керівництва. Загалом, план дій наступний: 10 січня ми збираємося, 17-го їдемо до Євпаторії, потім заплановано ще два збори в Туреччині. Це такі попередні плани, а там побачимо.

Ймовірно, що Муховиков повернеться до нас

-Напередодні цього чемпіонату команду залишили її лідери, майже половина основного складу. Про втрату кого з них шкодуєте найбільше?
- Найбільше шкода, звісно, тих, хто грав у основі. Це Сапай, Муховиков, Акименко, Назарук, Бабак - ось фактично півкоманди.

-Чому найкращий, на думку багатьох, в минулому сезоні, футболіст вашої команди, Антон Муховиков так і не зміг закріпитися в «Таврії»?
-Відверто кажучи, коли Антон переїздив до Сімферополя, я думав, що він там заграє, адже кримська команда діє в атакувальній манері, під яку Муховиков добре підходить. Чому він не заграв? Мабуть, не підійшов за якимись ігровими характеристиками Сергію Пучкову. Хоча для мене такий розвиток подій доволі дивний - гадаю, якби тренер давав Антону більше часу, то все у нього склалося б добре.

-А де він перебуває нині?
-Усе йде до того, що Муховиков повернеться до нас.

-Цікавляться вболівальники й долею воротаря Олександра Бабака. Де він нині?
- Наскільки я знаю, Сашко не грає у жодній з команд. Він певний час судився з клубом з приводу заборгованостей по зарплаті, й з ним уже начебто повністю розрахувалися.

-Свого часу президент київського «Арсеналу» Вадим Рабинович говорив про бразильця Алана, що це майбутня «зірка». Але в результаті цей футболіст не зміг заграти навіть у першій лізі. Що йому перешкодило?
-Це справді сильний футболіст! У кількох іграх він дуже яскраво зіграв. Наприклад, минулого чемпіонату майже самостійно обіграв «Олександрію». Та українська реальність не дала йому змоги повністю розкритися. У нього й травма була, та й наше постійне безгрошів'я вплинуло. Коротше кажучи, під кінець чемпіонату він взагалі перестав грати, а потім поїхав на Кіпр.

- З футболістів, які прийшли в команду, найвдалішим придбанням можна назвати трьох гравців: Білого, Одинцова й Колесниченка. Чи не так?
-Ну не варто забувати й про Локтїонова, який поки що притирається до команди - в нього великий потенціал. Коллінз теж, хоч і був два роки поза футболом, переніс шість операцій, демонструє високий рівень гри й поступово повертає ті кондиції, які в нього були раніше. А з приводу тих трьох, кого ви назвали, то з ними ми вгадали: і Білий, і Одинцов відіграли в основі. Та й Колесниченко грав би всі матчі, якби не травма в матчі проти «Чорноморця», через яку він змушений був пропустити півтора місяці.

У «голландський» феномен не вірю!

- Максима Білого ви брали в донецькому «Шахтарі» в оренду. Що скажете про рівень підготовки вихованців донецької Академії на тлі того, що там працюють голландські фахівці?
-Та там річ не в голландцях! Ви подивіться, які умови створено в «Шахтарі» для дітей! У багатьох команд прем'єр-ліги такого немає! Гадаю, що й наші дитячі фахівці за таких умов давали б не гірший продукт. Тим паче, що селекційна служба збирає по Україні найталановитіших дітей. А в голландський феномен я не особливо вірю.
Та й взагалі, я не розумію цієї практики - запрошувати іноземних фахівців. Якщо ви вважаєте голландських фахівців сильнішими, то відправте наших тренерів навчатися до Голландії - оце був би оптимальний вихід. А то в нас, в Україні, скоро власних тренерів не буде. Он подивіться тільки - «Севастополь» запрошує болгарського фахівця! Хіба мало своїх сильних тренерів?! Навіщо запрошувати спеціаліста із країни, де футбол на кілька порядків нижчого рівня, ніж у нас? Для мене це - повна загадка...

- Повернімося до «Сталі». Свого часу замість травмованого голкіпера Сергія Ситала грав Анатолій Пилипенко. Саме тоді команда потрапила до психологічної ями. Чи задоволені ви грою свого запасного воротаря у той важкий період?
-На всі сто відсотків! До голкіпера в мене претензій немає ніяких: і у Вінниці, і в Чернівцях, коли ми грали найневдаліші свої матчі, його помилок не було. Якби він не отримав важку травму ока, через що лікарі суворо заборонили йому грати, то достояв би осінню частину в основі. Коротше кажучи, воротарська лінія у нас нині безпроблемна.

За 14 днів наїздили більше 4000 км

-До речі, а з якої саме причини стався той провал посеред першого кола?
-Ви знаєте, я оце недавно аналізував ту ситуацію. Волею календаря і через участь у Кубку України ми грали через три дні на четвертий, до того ж, їздити доводилося на Західну Україну. Наприклад, з 2 по 16 жовтня ми зіграли чотири матчі, причому зверніть увагу на наш маршрут: Алчевськ - Вінниця (в один бік 914 км. - Прим, авт.); Алчевськ - Чернівці (в один бік 1234 км. - Прим, авт.) Разом - понад чотирьох тисяч кілометрів. До того ж, у той період у нас випадало по три людини з основного складу: то Окана у збірну їздив, то травма в когось, то дискваліфікація... Ось усе в комплексі й спричинило цей провал. Уже не буду зайвий раз говорити про безгрошів'я, яке постійно давило на хлопців.

-У Вінниці ви грали на штучному газоні. Вдалося вашим підопічним перелаштуватися?
-Це була одна із наших найбільших помилок - треба було відразу відмовлятися і грати на траві. Багато команд так і зробили, а ми взяли й погодилися. Хоча «Нива» мені сподобалася - дуже цікава команда! Але ж зрозумійте - вони там тренуються і звикли до цього газону. Тим паче, що поле там же не такої якості, як на «Лужниках». Коротше - треба було відмовлятися!

- Чи можна сказати, що завдяки вдалій грі проти «Олександрії» психологічний стан команди поліпшився?
-Безумовно! Це був справді переломний момент. Тим паче, що лідера чемпіонату ми переграли не випадково, а цілком заслужено. Навіть Шаран на післяматчевій прес-конференції відзначив, що його команда жодного разу так і не влучила в стулку воріт.

-У тому матчі олександрійці й справді були не схожі самі на себе, не влучивши жодного разу у ворота, й це величезна заслуга захисної лінії, але ось, наприклад, Богдан Кондратюк: ваш центрбек дуже вдало долучався і до атак...
-І Кондратюк, і Назаренко - вони ж обидва високі й потужні. Гріх не використовувати такі дані під час стандартних положень.

-А з грою у захисті вони також вдало справлялися?
-Помилки були, не без цього, але за рік важко створити команду, суттєво підвищити рівень зіграності - для цього потрібен час і терпіння. Загалом, я хлопцями задоволений.

Окана-Стазі трішки спіймав «зірочку»

-На позиції опорного півзахисника разом з безумовним лідером команди Віталієм Гавришем грали по черзі Колесниченко й Мироненко. Кого з них можна назвати основним і чи задоволені ви їхньою грою?
-Грою обох я задоволений. Щодо того, хто з них - основний?.. Колесниченко - це, передовсім, досвід, хоч йому лише 23 роки: він і за кордоном пограв, і в «Зорі» луганській у прем'єр-лізі. А Мироненко - талановитий, перспективний хлопець. Спочатку грав Колесниченко, потім, коли він «зламався», його вдало заміняв Мироненко. В обох - хороше майбутнє у футболі.

-А як вам дії флангових півзахисників?
-Тут двоякі відчуття. Одинцовим я задоволений повністю, а ось Окана-Стазі, після того, як його почали викликати до збірної Конго, спіймав «зірочку» й перестав нормально грати. Лише в матчі проти київського «Динамо» ми побачили нарешті того Окану, якого звикли бачити. А так він дуже хороший футболіст і, попри його 27 років, ще прогресуватиме. На правому фланзі інколи ми використовували Ігоря Гордю. Він більшу частину чемпіонату грав на високому рівні й лише наприкінці трішки здав.

-Ваш провідний форвард В'ячеслав Шевченко не міг забити три місяці. Як вам усе-таки вдалося вивести його на звичний рівень?
-Рецепт дуже простий: якщо ти бачиш у футболістові перспективу, то йому потрібно довіряти й ставити до основного складу - і він обов'язково віддячить. Так сталося і в цьому випадку. Шевченко забив «Кримтеплиці» й далі справа пішла.

-Ви говорили, що найгірші матчі «Сталі» були у Вінниці та Чернівцях. А який би матч ви назвали найкращим?
-Мабуть, на Кубок із «Динамо». У першому таймі ми повністю переграли киян, і якби на початку другого тайму самі собі не привезли два м'ячі, то, гадаю, у «Динамо» були б великі проблеми. Якщо ж говорити про матчі чемпіонату, то тут мені сподобалася гра проти «Олександрії», де ми продемонстрували характер, та проти «Чорноморця» - тоді я ледь умовив хлопців вийти на поле, і вони не підвели.

-До речі, а хто, на вашу думку, з команд першої ліги найбільше заслуговує на вихід до прем'єр-ліги?
-За рівнем інфраструктури лідер, безумовно, ПФК «Олександрія» - там Лавренко робить усе для того, аби грати в елітному дивізіоні, та й у грі підопічні Шарана досить сильні. Хоча, в цьому плані, мені більше до вподоби «Закарпаття». Відзначив би також ФК «Львів» - захисна лінія в ньому, мабуть, найсильніша. Від «Чорноморця» очікував більшого, але вони ще своє візьмуть навесні.

-До речі, довелося недавно говорити з екс-тренером одеситів Ігорем Наконечним, так він стверджував, що команді першої ліги, яка претендує на підвищення у класі, важко працювати на трансферному ринку, бо всі найкращі грають або хочуть грати у прем'єр-лізі, й тому доводиться брати тих, хто є, а не тих, кого хочеш...
-Не знаю, з такою проблемою можемо зіткнутися, наприклад, ми, а Одеса - це ж бренд! Гадаю, туди багато хто поїхав би із задоволенням.

-А ви плануєте когось купувати?
-Побачимо, що скаже керівництво... На придбання гравців грошей поки немає, тому, радше за все, братимемо «вільних агентів». Якщо ж фінансування поліпшиться, то хотілося б, звісно, в кожну лінію придбати по одному міцному гравцю для підсилення конкуренції. А загалом, з тими гравцями, що є, цілком можна працювати й вирішувати певні завдання.

Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»