Алла СЕЛЕЗНЕВА: «Женя подкупил меня добротой и скромностью»

Дружина форварда збiрної України не приховує, що пiд час виступiв в «Арсеналi» її чоловiк не мав за що купити хлiба
Нинi нападник «Днiпра» та збiрної країни Євген Селезньов є одним iз найгрiзнiших форвардiв нашого чемпiонату. Та ще кiлька рокiв тому футбол не давав йому нiчого - нi слави, нi грошей...
Саме тодi, у часи безгрошiв'я, Євген познайомився з Аллою. I вони спiльно подолали всi перешкоди. У розмовi з кореспондентом «Експресу» Алла Селезньова сказала, що покохала не зiркового i багатого футболiста, а простого i доброго Женьку Селезньова...

- Менi важко пригадати якiсь його романтичнi вчинки, а от по-справжньому чоловiчi були, - пригадує першi днi зустрiчей Алла. - В Євгена тодi взагалi не було грошей. Та вiн одного разу вiдвiв мене в дорогий магазин i накупив безлiч вишуканого одягу. Я була шокована: за якi грошi? Вже потiм довiдалась, що спецiально для цього взяв у банку готiвковий кредит. От такий вiн ризиковий - залiз у борги задля дiвчини. Навiть не дружини! (Усмiхається).

- За яких обставин ви познайомились?
- Це було 5 рокiв тому в Донецьку. Познайомилися через наших спiльних друзiв. Та спочатку ми просто спiлкувалися i лише iз часом стали зустрiчатись. Євген тодi грав у дублi «Шахтаря», грошей не мав, тож меркантильних планiв у мене щодо нього не було. Вiн пiдкупив мене своєю добротою i скромнiстю. Ми кiлька мiсяцiв дружили, а потiм почали жити разом.

- Коли вiн запропонував вам стати його дружиною?
- Ми десь пiвроку прожили разом i спiльно вирiшили узаконити нашi стосунки. Передумовою весiлля було те, що Євген переїжджав iз Донецька до Ростова. Вирiшили почати кочове футбольне життя разом. Весiлля гучного не робили, не мали можливостi. Запросили найближчих, тихенько посидiли...

- Пiсля того ви разом вирушили до Ростова?
- Не вдалось. (Усмiхається). З'ясувалось, що я вагiтна, тож Євген поїхав сам, а я лишилася у Донецьку. На щастя, у Ростовi вiн довго не затримався, переїхав до київського «Арсеналу». Тож наша сiм'я об'єдналася вже в Києвi.

- Ви там орендували квартиру?
- Євген потрапив в «Арсенал» у найчорнiшi днi цього клубу. Вiн навiть не мав грошей, щоб орендувати квартиру, тож жив на базi. Тодi йому зарплати мiсяцями не платили. Навiть не знаю, як вiн вижив. Їх тодi не годували, на базi холодно. Це був жах! Знаю, що батьки поїздом передавали йому згортки з харчами. У дублi «Шахтаря» вiн хоч якiсь грошi отримував, їх, правда, вистачало хiба що на оренду квартири, але ж вони були. А в Києвi...

- Коли ви зрозумiли, що чорнi днi позаду?
- Коли йому виплатили в «Арсеналi» першу зарплату - це був чотиримiсячний борг. Тодi Євген одразу орендував квартиру, i я, на сьомому мiсяцi вагiтностi, поїхала до Києва.

- Народжували у столицi?
- Нi, повернулася у Донецьк. Євген вирiшив бути при пологах. Тримався молодцем майже до кiнця. А коли почалось головне - кудись зник. Потiм повернувся з великим букетом польових квiтiв. Вiн знав, що я троянд не люблю, тож десь вiдшукав саме польовi.

- З «Арсеналу» Мiрча Луческу запросив його до «Шахтаря». Ви не боялися, що Євген може загубитися серед бразилiйцiв?
- Нi, я завжди була впевнена в ньому. По-перше, ми поверталися додому, у рiдне мiсто. Навiть якби в нього не вийшло, розумiла, можна просто перейти в iншу команду i далi грати в футбол. Тому це не був ризик, i я чоловiка вiд цього кроку не вiдмовляла.

- Євген на полi жорсткий та емоцiйний. Любить наговорити арбiтровi «теплих» слiв...
- Удома вiн - повна протилежнiсть. Це двi зовсiм iншi людини! Iз сiм'єю вiн добрий i м'який. Дуже любить сина, постiйно з ним бавиться. Батькiв любить. Вiн такий уважний!

- На господарствi допомагає?
- Нi, нам є кому допомагати. Та якби була потреба, певна, що вiн не цурався б домашньої роботи. Удома вiн увесь час проводить iз сином.

- У Донецьку ви повернулись також в орендоване помешкання?
- Нi. Iз часом справи в «Арсеналi» пiшли на краще, i Євген зумiв купити в Донецьку невеличку квартиру. Батьки зробили там ремонт, тож коли його запросили до «Шахтаря», ми вже переїхали у власне помешкання.

- Зараз ви подалися з ним до Днiпропетровська?
- Звiсно. I нам тут добре. Так повелося, що дружини футболiстiв товаришують, тож менi є з ким поговорити. У Донецьку моєю найкращою подругою була Юлiя Рац, котра є хрещеною мамою нашого сина. Часто спiлкувалась зi Стеллою Худжамовою, Катею Гай. У «Днiпрi» теж чудова компанiя. Галина Бєлик - iз Донецька, тож ми одразу подружили. Товаришую з Анною Назаренко, дiвчиною Коноплянки.

- Разом на футбол ходите?
- Рiдко, бо майже в кожної є дiти. Я почала ходити на матчi, коли ми з Євгеном разом уже жили. Це були iгри в Донецькiй областi. Я дивилась, а потiм розпитувала в нього про все, що вiдбувалося на полi. Вiн розповiдав. Тож зацiкавилася футболом, почала ним жити. Зараз ми вдома часто переглядаємо матчi. Євген менi каже, що я нiчого не розумiю, але певна, що це не так. Через те й сперечаємось. (Усмiхається).

Максим КАЧУРIВСЬКИЙ, Експрес