Гия ГУРУЛИ: «Сын должен был сам заслужить место в сборной»

Звичайно, я не менш радий, ніж мій син. Для кожного грузина участь у збірній - це велика честь. Я пам'ятаю, які в мене були емоції, коли сам отримав виклик до збірної на її першу ж гру. Як зараз пам'ятаю, що було це в травні 1990 року. Ми грали вдома проти збірної Литви. Я пишаюся тим, що грав у тому складі, а також тим, що забив перший гол в історії незалежного грузинського футболу. Та гра закінчилася з рахунком 2:2…

- Скажіть, а з теперішнім тренером збірної ви знайомі?

- Так, ми разом грали в тбіліському «Динамо», разом закінчили спорт-інтернат, у нас був один тренер. Але я вас прошу: не думайте, що я якось вплинув на рішення тренера! У жодному випадку! Немає значення - син він мені, брат чи ще хтось. Сандро мав сам заслужити місце в збірній Грузії. Ні на що інше я б не погодився.

- Як ви думаєте, коли Кецбайя вперше побачив гру Сандро?

- Я припускаю, що це було в Зестафоні, коли там грали «Карпати». Він був на трибунах, дивився гру. Можливо, саме тоді він і включив Алекса у попередній список. Чи грав тоді мій син добре, я говорити не буду. Нормально грав. А команда грала добре!

Sport.ua